Офшорні компанії, створені як великими міжнародними корпораціями, так і малими підприємствами та фізичними особами, можуть виступати власниками пакетів цінних паперів. Портфель таких паперів може складатися з акцій, облігацій, готівкових коштів та інших активів.

Використання цього портфеля вельми багатогранне – від простого депозитного вкладу до використання в якості частки у спільних пайових фондах.

Дуже часто офшорні компанії використовуються в якості посередника при укладанні договору про страхування життя та здоров’я і пенсійне обслуговування.

Офшорні компанії активно використовуються в справах про спадщину і зменшення витрат при оформленні спадщини.

Політичні ризики для власників офшорних компаній, як правило, відсутні або дуже низькі. Офшорні юрисдикції – це стабільні в економічному і політичному відношенні країни.

Має місце широке застосування офшорних компаній у міжнародній торгівлі.

Якщо офшорна компанія є суб’єктом двох угод, одна з яких – купівля товару в одній країні, а інша – продаж того самого товару в іншій країні, то прибуток, отриманий в результаті цих операцій залишається в офшорній компанії і не обкладається корпоративним податком. Іншими словами, офшорна компанія прекрасно справляється з роллю міжнародної торгової компанії, постачальника товарів, оптового торговця, дистриб’ютора.

Для проведення подібних операцій всередині Європейського союзу краще мати компанію, зареєстровану у Великобританії або на Кіпрі. Така компанія в обов’язковому порядку буде платником ПДВ, який необхідно мінімізувати. Компанії інших юрисдикцій поза ЄС не будуть мати подібної переваги.

Компенсація торгових збитків компаній, розташованих у країнах з високим рівнем оподаткування, здійснюється шляхом переказу коштів цих компаній у компанії, зареєстровані в країнах з низькими податками.

Ще однією перевагою пов’язаних між собою офшорних структур є незначна величина адміністративних та інших витрат, наприклад, в оптовій торгівлі.

Приватна компанія, зареєстрована в офшорній зоні, надзвичайно зручна для осіб творчих професій, консультантів, постачальників послуг у таких сферах, як будівництво, IT-технології, авіація, фінансові послуги і в інших областях. Завдяки діяльності такої компанії можливо істотно знизити прибутковий податок. Приватна компанія буде заробляти і зберігати гонорари свого власника, отримані ним поза межами країни, де він або вона є резидентом.

Повсюдною практикою офшорних корпорацій є організація ними своїх дочірніх і асоційованих структур, спільних підприємств та інвестування власних коштів для діяльності цих структур. Таким чином, офшорна структура набуває статусу холдингу.

Поряд з проблемою трансфертного ціноутворення, безпосередні взаємини материнських і дочірніх структур в холдингових компаніях будуються виходячи з необхідності мінімізації трьох видів податків, а саме – податку, що утримується з джерела (withholding tax, він же податок на репатріацію доходів); податку на прибуток або корпоративного податку і податку на приріст капіталу.

Податок на приріст капіталу може бути знижений шляхом певного виду інвестицій. Ці види інвестицій зазвичай обумовлюються в чинному законодавстві або виконавчих документах.

Податок з джерела, що безпосередньо впливає на величину вхідних і вихідних дивідендів, мінімізується за допомогою офшорної компанії з пільговим податковим статусом, або з нульовою ставкою податків, причому у країни реєстрації цієї структури існує договір про уникнення подвійного оподаткування з країною, де цією структурою отримано дохід.

Якщо подібний договір між цими країнами відсутній, то в третій країні, що має такий договір, засновується компанія-посередник.

Наприклад, для інвестицій в країни ЄС зручно користуватися компаніями, зареєстрованими на Мадейрі або на Кіпрі. У цих країнах діє Директива ЄС про основні/дочірні компанії, а Республікою Кіпр укладено безліч договорів про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі з країнами колишнього Радянського Союзу.

Якщо приймається рішення організувати холдинг, необхідно керуватися наступними критеріями незалежно від статусу юрисдикції:

Вхідні дивіденди

У дочірній компанії, що сплачує дивіденди холдингу, повинен бути відсутнім або мати низьку ставку податок, що утримується з джерела (withholding tax, він же податок на репатріацію доходів).

Дохід від отриманих дивідендів

Холдинг має бути зареєстрований в юрисдикції з нульовою або низькою ставкою податку на прибуток при отриманні доходу від отриманих дивідендів.

Податок на приріст капіталу при продажу акцій

Холдинг має бути зареєстрований в юрисдикції з нульовою або низькою ставкою податку на приріст капіталу при отриманні ним прибутку від продажу акцій своєї дочірньої компанії.

Вихідні дивіденди

Холдинг має бути зареєстрований в юрисдикції з нульовою або низькою ставкою податку, що утримується з джерела, при виплаті ним дивідендів материнській компанії вищого рівня.

Серед країн з найбільш сприятливим податковим режимом для організації холдингу можна назвати Люксембург, Нідерланди, Бельгію, Швецію, Австрію, Норвегію.

Права інтелектуальної власності в активах офшорної компанії

Інтелектуальна власність є нематеріальним активом. Офшорна компанія, володіючи таким активом, забезпечує йому необхідний захист, зручність в управлінні і значною мірою знижує проблему сплати податків. В активи такої компанії може входити програмне забезпечення, технологічна документація, патенти, торгові марки, авторське право та інші види ІВ.

Як власник прав ІВ офшорна компанія може бути наділена правом субліцензування та експлуатації такої власності в інших країнах. Всі гонорари за використання видів ІВ, а також ліцензійні платежі за договорами від клієнтів будуть акумулюватися в зонах з низьким оподаткуванням.

Сплачена компанії ІВ ліцензійна винагорода (роялті) є об’єктом оподаткування практично всюди. У цьому випадку необхідно, що б компанія ІВ була зареєстрована в юрисдикції, що уклала численні договори про уникнення подвійного оподаткування. У цей список входять, наприклад: Люксембург, Кіпр, Ірландія, Мальта, Антильські острови, Гібралтар.

Існують і можуть бути розроблені багаторівневі схеми за участю інших офшорних структур з метою ізолювати компанію ІВ від отримання прибутку за роялті та мінімізації податкових виплат.

Виходячи з того факту, що фіскальні органи країн з високими податками пильно відстежують угоди з правами інтелектуальної власності і особливо в частині передачі прав за кордон асоційованим структурам, тим більше розташованим в офшорних зонах, необхідно ретельне планування операційних схем і самого бізнесу, щоб не порушувати чинне законодавство.

Передача прав інтелектуальної власності офшорній компанії

Офшорна компанія, як діюча, так і створювана, повинна брати активну участь у процесі створення продукту ІВ на початковому етапі в якості іноземного партнера або спонсора. Участь у спільному процесі розробки та впровадження даного продукту саме по собі сприяє надалі в реєстрації права власності за даною офшорною структурою.

Підключення офшорної структури на більш пізньому етапі витратне, тому що продаж їй прав чи наділення її правами ІВ тягне за собою визначення справедливої ринкової ціни, і, як правило, податок на приріст капіталу.

Адміністрування прав інтелектуальної власності в офшорній компанії

Офшорна компанія ІВ, будучи окремою юридичною особою, здійснює управління правами на інтелектуальну власність, керуючись власними економічними інтересами. Режим використання цих прав, якщо він існував до їх уступки, більш не може застосовуватися.

Сума ліцензійної винагороди (роялті), що сплачується асоційованою компанією, походить з принципу рівної ринкової значущості (arm’s length principle, принцип витягнутої руки).

Розмір роялті має значення. При надмірній виплаті роялті з юрисдикції з високим рівнем оподаткування в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування, платник може бути запідозрений у виведенні коштів, зароблених в першій країні.

Переклад роялті з юрисдикції з високим рівнем оподаткування в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування за низькою або нульовою ставкою може бути кваліфіковано як явне зменшення податкової бази.

Однак, існують діючі схеми володіння та експлуатації прав інтелектуальної власності, і для кожної з них вимагається належне планування та допомога фахівців.

Офшорні фінансові компанії засновуються для фінансового управління активами групи компаній. Виплати від участі в групі компаній обкладаються податком на прибуток, але оподаткування в цьому випадку відрізняється від звичайного корпоративного оподаткування. Виплачувані проценти можуть бути враховані, і тому концентрація таких виплат в офшорній компанії може спричинити суттєву економію податків. Багато великих компаній засновують власні офшорні компанії для акумулювання дивідендів, одержуваних від своїх дочірніх компаній, та отримання максимальної вигоди від податкових кредитів.

У деяких країнах втрати при конвертації валюти не враховуються при сплаті податків. Наприклад, якщо заснована фінансова дочірня компанія зазнала втрат при конвертації і потім ця компанія ліквідується, то з інвестицій основної компанії повинні бути відняті відповідні податки.

Інше середовище застосування офшорної фінансової компанії – це лізинг. Якщо офшорна структура володіє значними активами і вони при цьому не інвестуються, то існує можливість репатріювати активи на батьківщину.

Офшорні компанії часто використовуються для придбання зарубіжних об’єктів, для міжнародного реструктурування корпорацій, інвестицій в нерухомість і для інших корпоративних фінансово пов’язаних проектів.

Через існуючу в деяких країнах політичну та економічну нестабільність багато великих корпорацій прагнуть зменшити ризик, переміщуючи свої основні фонди і всі базові операції в офшорну зону. Наприклад, багато компаній розмістили свої операції в Люксембурзі або на Бермудах.

Офшорні компанії часто використовуються для збільшення доходів за допомогою позик та випуску облігацій. Такі схеми можуть зменшити утримання податків на дохід і по виплаті відсотків від цінних паперів. Наприклад, такі країни як Велика Британія підвищують для нерезидентів податки на відсотки від облігацій, що не котируються, тому життєво важливим у таких випадках є використання угод про уникнення подвійного оподаткування.

Багато важливих офшорних юрисдикцій (Панама, Ліберія, Острів Мен, Мадейра, Джерсі, Гібралтар, Кіпр, Багами, Беліз і Маврикій) мають можливість реєструвати сучасні судна і яхти з подальшим звільненням від податків на дохід, що отримується від судноплавства і чартерної діяльності. Власники екскурсійних суден, що плавають у водах ЄС упродовж тривалого часу, повинні отримати професійну консультацію щодо ПДВ.