Офшори. Питання, які часто задають (FAQ)

ЩО ОЗНАЧАЄ СЛОВО “ОФШОР”?

“Офшор” – це термін, який позначає організаційний і правовий статус суб’єкта господарювання. Як правило, цей статус вимагає здійснення будь-якої господарської діяльності за межами країни реєстрації. У цьому випадку дана особа звільняється від усіх або більшості податків в країні реєстрації.

ЯКІ ЮРИДИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ОФШОРНОЇ КОМПАНІЇ?

Основною перевагою створення корпорації завжди було обмеження відповідальності інвесторів. Принцип обмеження відповідальності вперше з’явився в ХIХ столітті для відокремлення відповідальності корпорації, як юридичної особи, від відповідальності її власників. Це дозволяє обмежити збитки акціонерів компанії розміром внесеного або необхідного для внесення акціонерного капіталу. Оскільки компанія є юридичною особою, відокремленою від своїх акціонерів і директорів, отримані нею прибутки, як правило, оподатковуються за ставкою, передбаченою для такої компанії в країні її реєстрації. Отже резиденти країни з високим рівнем оподаткування можуть організувати і зареєструвати компанію в країнах з низьким або нульовим рівнем оподаткування.

ЧИМ ПРИВАБЛИВІ ОФШОРИ?

За останні два десятиліття зростаючий попит клієнтів на офшори переважно призвів до політичної та економічної нестабільності, зростаючої глобалізації ринків, високого рівня оподаткування та більш ефективного стягнення податків.

Нижче наводяться основні мотиви діяльності в офшорних юрисдикціях:

  • мінімізація податків;
  • захист та збільшення активів;
  • управління ризиками;
  • зниження витрат;
  • конфіденційність;
  • відсутність бюрократії та надмірного регулювання.

Фізичні особи та корпорації шукають безпечного місця для захисту своїх активів та інвестицій та/або легальних способів оптимізації податків, намагаючись скористатися можливостями отримання прибутків, які відсутні в країнах їхньої основної діяльності.

ЯК ВИБРАТИ НАЙКРАЩУ ОФШОРНУ ЮРИСДИКЦІЮ?

Клієнти часто запитують, як вибрати найкращу офшорну юрисдикцію. Відповідь на це питання залежить від цільового призначення офшорної компанії, особистих і ділових мотивів клієнта.

На даний момент існує більше 50 іноземних юрисдикцій з законодавством про офшорні компанії, тому вибір підходящої юрисдикції вимагає дуже ретельного розгляду. До факторів вибору в першу чергу слід віднести політичну та економічну стабільність в даній юрисдикції. Ще одним фактором є норми законодавства про компанії, які забезпечують гарантії повної конфіденційності. Серед інших факторів можна назвати вимоги щодо аудиту, інші вимоги щодо відповідності компанії її статусу, валютний контроль і банківські операції, наявність угод про уникнення подвійного оподаткування тощо. Ще одним очевидним фактором є вартість реєстрації, оформлення доміцилія та вартість професійних послуг в даному офшорному центрі.

ЯК ЗАРЕЄСТРУВАТИ ОФШОРНУ КОМПАНІЮ?

Процес реєстрації починається після вибору офшорної юрисдикції. У першу чергу потрібно вибрати оригінальну назву для компанії.

Назва не повинна бути схожою або повністю відповідати вже існуючій. Реєстратор відмовить у реєстрації, якщо дана назва вже використовується іншою компанією. Певні слова, такі як “банк”, “страхова компанія” або “траст” можуть використовуватися тільки у тому разі, якщо компанія має відповідну ліцензію на такий вид діяльності. У деяких юрисдикціях існують інші обмеження на використання певних слів. Наприклад, використання слова “international” на острові Мен допускається лише для компаній з оплаченим капіталом не менше 100 тисяч фунтів стерлінгів. Як правило, вибір правильної назви є обов’язком власника компанії.

Статутний капітал компанії залежить від вибору клієнта, при цьому необхідно брати до уваги, що в більшості юрисдикцій існує річний паушальний податок на статутний капітал компанії. Ми радимо реєструвати компанію з найвищим статутним капіталом, щоб претендувати на мінімальні реєстраційні та річні збори.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника. У випадку з іменними акціями ім’я акціонера зазначається в сертифікаті акції. У випадку з акціями на пред’явника власник отримує сертифікат, в якому зазначено, що власник володіє акцією або акціями. Власник акцій на пред’явника має більшу конфіденційність, проте в разі втрати сертифіката буде надзвичайно складно довести право власності компанії. У багатьох юрисдикціях дані про зареєстрованих акціонерів публічно не розголошуються. Тому для більшої безпеки та конфіденційності ми рекомендуємо випускати іменні акції та призначати номінальних акціонерів.

У певних юрисдикціях можуть відрізнятися вимоги щодо зареєстрованого офісу, агента, секретаря компанії та інші вимоги, що стосуються доміцилія. Зареєстрований офіс не обов’язково повинен бути місцем, де фактично здійснюється господарська діяльність, але він повинен бути місцем, куди надходить вся офіційна кореспонденція. У законодавстві більшості офшорних юрисдикцій є вимога про те, що управління офісом повинно здійснюватися з приміщень в країні реєстрації. Існує додаткова вимога в ряді юрисдикцій про наймання зареєстрованого агента, що виконує функції офіційного представника компанії в країні реєстрації. Законодавство деяких офшорних юрисдикцій вимагає призначення секретаря компанії, в обов’язки якого входить підтримка належної репутації компанії і подання всіх необхідних звітів до Реєстратора та Уряду.

У деяких юрисдикціях Рада Директорів компанії може складатися з одного, двох і навіть трьох членів. У випадку, коли передбачається, що компанія буде здійснювати господарську діяльність в країні з високим рівнем оподаткування, в якій проживають директори, ми пропонуємо користуватися послугами професійних номінальних директорів, які є резидентами нейтральних з точки зору оподаткування країн. Оскільки клієнт фактично передає контроль над своєю діяльністю третій особі, то дуже важливо, щоб він мав справу лише з визнаним постачальником послуг з офшору.

ХТО ВИКОРИСТОВУЄ ОФШОРИ?

В сучасну епоху високоякісних послуг реєстрація офшорної компанії є відносно простою та доступною процедурою, скористатися якою може практично будь-хто. Щойно ви перемістили весь або частину свого бізнесу в офшор, перед вами відкриваються широкі можливості для інвестування та бізнесу за рахунок заощаджень, що стали можливими завдяки низькому або нульовому рівню оподаткування. Серед тих, хто зацікавлений у зниженні витрат і використанні для цього офшорів, можна назвати:

  • осіб з високим рівнем доходу: міжнародні інвестори, підприємці, власники майна;
  • транснаціональні компанії: фінансові установи;
  • офшорні суверенні держави.
У ЧОМУ ПОЛЯГАЮТЬ ПОСЛУГИ НОМІНАЛЬНИХ ОСІБ ДЛЯ ОФШОРНИХ МІЖНАРОДНИХ КОМЕРЦІЙНИХ КОМПАНІЙ?

Номінальна особа не є фактичним власником чи директором компанії, але є особою, яку фактичний власник призначає для виконання цих функцій. Власники офшорних компаній використовують послуги номінальних осіб для збереження конфіденційності особистих даних. Через довіреність номінальний директор передає повноваження на ведення всіх справ компанії особі, якій фактичний власник може довіряти.

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ РІЗНИЦЯ МІЖ ЗАРЕЄСТРОВАНИМИ ТА НОМІНАЛЬНИМИ АКЦІОНЕРАМИ?

У випадку з зареєстрованим акціонером бенефіціар (фактичний власник) вписує своє ім’я в сертифікат акцій та Реєстр акцій як власник належних йому акцій.

Якщо ж бенефіціар не бажає, щоб його ім’я зазначалося в сертифікаті акцій і Реєстрі акцій, то призначається номінальний акціонер, ім’я якого вказується в сертифікаті та Реєстрі. В свою чергу номінальний акціонер підписує декларацію довірчої власності (Declaration of Trust) на користь бенефіціара, відповідно до якої він відмовляється від усіх прав, пов’язаних з акціями, включаючи право голосу на зборах акціонерів або право продажу чи передачі таких акцій.

Користування послугами номінального акціонера необхідне тоді, коли Реєстр компаній може бути відкритий для широкої публіки, або коли власник потребує більш високого рівня конфіденційності.

ЯКА РОЛЬ ДЕКЛАРАЦІЇ ДОВІРЧОЇ ВЛАСНОСТІ, ВИДАНОЇ БЕНЕФІЦІАРУ НОМІНАЛЬНИМ АКЦІОНЕРОМ?

Ця Декларація є юридичною підставою того, що номінальний акціонер не має жодного права розпорядження акціями, якщо на те немає чітких повноважень від бенефіціара.

ЯКА РОЛЬ НОМІНАЛЬНОГО ДИРЕКТОРА?

Роль номінального директора зводиться до надання допомоги бенефіціару в питаннях конфіденційності. Номінальний директор не здійснює функції управління компанією і не підписує документи або контракти від імені компанії. Однак існують випадки, коли номінальний директор може підписувати деякі стандартні документи, такі як договори, рахунки тощо, які повинні спочатку бути схваленими. В юрисдикціях, де реєстр є відкритим, номінальний директор ставить свій підпис на документах замість бенефіціара.

ЯК ЗДІЙСНЮВАТИ КОНТРОЛЬ НАД КОМПАНІЄЮ З НОМІНАЛЬНИМ ДИРЕКТОРОМ?

Контроль над компанією здійснюється за допомогою генеральної довіреності, виданої за підписом номінального директора бенефіціару або іншій особі (призначеній бенефіціаром). Також у будь-який час може бути оформлено недатований лист з проханням про відставку з посади номінального директора, якщо власник приймає рішення про призначення себе чи іншої особи директором компанії.

ЧИ МОЖУТЬ ПОДАТКОВІ ОРГАНИ АБО БУДЬ-ЯКА ІНША “ТРЕТЯ ОСОБА” ОТРИМАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ФАКТИЧНОГО ВЛАСНИКА ОФШОРНОЇ КОМПАНІЇ?

Для збереження конфіденційності персональних даних фактичних власників ми рекомендуємо користуватися послугами номінальних директорів і номінальних акціонерів, які ми надаємо. Ще одним способом є використання акцій на пред’явника, коли це можливо. Ваші персональні дані будуть відомі лише зареєстрованому агенту компанії. Органи державної влади можуть запросити інформацію від агента тільки за рішенням суду, якщо вони нададуть в суд переконливі свідчення про кримінальний характер дій компанії.

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ РІЗНИЦЯ МІЖ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧЕНИМ ДОКУМЕНТОМ І АПОСТИЛЬОВАНИМ ДОКУМЕНТОМ?

Нотаріально посвідчений документ – це копія документа, посвідчена зареєстрованим нотаріусом за його підписом в тому, що вона є вірною копією з оригіналу. Нотаріус, як правило, є юристом, адвокатом або мировим суддею.

Апостиль на документі є посвідченням, виданим спеціально призначеним урядовим службовцем, в тому, що дана копія є нотаріально завіреною вірною копією документа. Апостиль є міжнародно визнаним відповідно до Гаазької конвенції. Не всі країни є учасниками цієї конвенції, проте більшість англомовних та інших європейських країн є ними.

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ РІЗНИЦЯ МІЖ МІЖНАРОДНОЮ КОМЕРЦІЙНОЮ КОМПАНІЄЮ (IBC) І КОМПАНІЄЮ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (LLC)?

Перш за все, американська компанія з обмеженою відповідальністю (LLC) не є компанією, звільненою від податків. Компанія з обмеженою відповідальністю (LLC) – це компанія, зареєстрована в США, яка не випускає акції і тому не має акціонерів. Її власники називаються учасниками. У той час як міжнародна комерційна компанія (IBC) не має права здійснювати господарську діяльність у країні реєстрації, компанія з обмеженою відповідальністю (LLC) не має таких обмежень. Подібність виникає у разі, коли компанія з обмеженою відповідальністю (LLC) має більше одного учасника, нею володіють і управляють за межами США нерезиденти США. У цьому випадку учасники компанії звільняються від податків. Компанія з обмеженою відповідальністю (LLC) повинна подавати річну звітність. Її учасники в індивідуальному порядку підлягають сплаті податку на свою частку доходу, якщо він отриманий на території США, або якщо учасник компанії є громадянином чи резидентом США.

НАВІЩО ВІДКРИВАТИ ОФШОРНИЙ БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК?

Існує низка причин для відкриття корпоративного або особистого банківського рахунку в офшорній юрисдикції. Офшорний рахунок забезпечує більший ступінь свободи, безпеки та прибутковості. Багато офшорних країн гарантують нерозголошення банківської таємниці. В деяких з них законодавство про охорону банківської таємниці є настільки суворим, що розголошення працівником банку відомостей про банківський рахунок або його власника є кримінальним злочином. Валютний контроль в офшорних юрисдикціях набагато м’якший, ніж у країнах з високим рівнем оподаткування. Крім цього, можна відзначити значно нижчу вартість послуг з обслуговування рахунку. Офшорні банки, як правило, пропонують досить привабливі відсоткові ставки. Офшорні кредитні і дебетові картки забезпечують певний рівень конфіденційності, оскільки всі покупки зараховуються на дебет офшорного банківського рахунку.

У той самий час деякі офшорні банки є у фінансовому відношенні більш сильними і краще керованими, ніж навіть великі вітчизняні банки. Це пояснюється тим, що офшорні банки повинні мати більш високий рівень ліквідних активів для покриття боргів.

З вказаних вище причин доцільно мати банківський рахунок в офшорній юрисдикції, де він буде захищений від вітчизняних податкових органів, кредиторів, конкурентів, колишнього подружжя і всіх тих, хто надумає зазіхнути на ваші активи.

ЩО НЕОБХІДНО ДЛЯ ВІДКРИТТЯ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ?

Як правило, банки вимагають надання їм завірених копій свідоцтва про реєстрацію компанії, установчих документів або статуту та установчого договору компанії, а також рішення директорів про відкриття банківського рахунку. Всі банки також вимагають свідоцтва про бенефіціарне право власності у формі завірених копій паспортів та резолюцій ради директорів. Банки повинні знати про бізнес своїх клієнтів, тому ми вимагаємо від наших клієнтів надання нам детальних планів щодо операцій нової компанії. В якості умови для відкриття нового рахунку більшість банків вимагають розміщення початкового депозиту, а деякі банки можуть наполягати на тому, щоб на рахунку завжди залишався значний залишок коштів.

Для боротьби з відмиванням коштів банки вимагають надання наступної інформації про кожного фактичного власника, директора, підписанта банківського рахунку і про всіх інших осіб, що можуть контролювати компанію. Цю інформацію ми просимо надати нам до того, як ми розпочнемо процес звернення за відкриттям корпоративного банківського рахунку:

  • Рекомендаційний лист, адресований банку, в якому ви хочете відкрити рахунок, від іншого банку. Даний лист повинен рекомендувати вас як надійну особу, здатну управляти банківським рахунком, яку банк знає тривалий час;
  • Нотаріально завірена копія паспорта;
  • Оригінали рахунків на оплату телефонного зв’язку або комунальних послуг для підтвердження адреси проживання;
  • Опис передбачуваної інвестиційної та/або торгової діяльності компанії, в тому числі в географічному масштабі;
  • Передбачуваний оборот першого року діяльності компанії;
  • Передбачувана сума початкового депозиту відповідно до вимог банку.
ЧИ Є ПРОТИЗАКОННИМ ВИВЕДЕННЯ АКТИВІВ В ОФШОР АБО ВІДКРИТТЯ ОФШОРНИХ БАНКІВСЬКИХ РАХУНКІВ?

Мати рахунки, кошти, резерви, зобов’язання, активи тощо майже в будь-якій країні світу не суперечить закону. Коли ви не декларуєте свої доходи та активи, які ви повинні декларувати відповідно до податкового кодексу вашої країни (Внутрішня податкова служба США, Канадське податкове агентство, Податкове управління тощо), на вас можуть бути накладені штрафи, пені та ін. Основне питання в тому, чи підлягають ваші активи і прибутки звітуванню в даному поточному році. Створення офшору не суперечить законодавству, однак приховування інформації про ваші офшорні інвестиції може бути незаконним у деяких країнах. Часто питання законності виникає у зв’язку з пропагандою, підтримуваною країнами з високим рівнем оподаткування, які зацікавлені в утриманні своїх резидентів (а також їх оподатковуваних доходів) вдома. Офшорна юрисдикція має розглядатися як іноземна держава, але з певними перевагами. До таких переваг можна віднести законодавство про охорону банківської таємниці, переваги щодо створення компаній для міжнародної торгівлі або інвестиційної діяльності, відсутність податку на відсотки, податку на спадщину, податку на приріст капіталу, податку на доходи фізичних осіб та багато інших переваг.

ЩО ТАКЕ ФІНАНСОВИЙ РІК?

Кожна компанія повинна складати та подавати до відповідних органів фінансову звітність, в якій відображаються всі господарські операції компанії за минулий рік. Період часу, описуваний у звітах, називається “фінансовим роком” або звітним періодом. Він починається з наступного дня після закінчення попереднього звітного періоду, а у випадку з новоствореною компанією – з дати реєстрації компанії як юридичної особи.

ЩО ТАКЕ РІЧНИЙ ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ?

Річний фінансовий звіт складається в кінці фінансового року компанії і ґрунтується на її бухгалтерських записах та книгах.

  • Фінансовий звіт включає:
  • Звіт директорів компанії
  • Аудиторський висновок
  • Звіт про прибутки та збитки
  • Баланс
  • Податковий звіт

Звіт директорів компанії

В цьому звіті директори наводять опис діяльності компанії протягом фінансового періоду, зазначеного у звіті, а також короткий аналіз фінансових результатів компанії. До звіту необхідно також включити такі питання, як зміни у структурі компанії, призначення нових директорів, секретаря тощо.

Аудиторський висновок

В даному висновку, який складається аудиторами компанії для її акціонерів, надається оцінка того, наскільки достовірною є підготовлена фінансова звітність компанії. Аудитори не можуть підтвердити, чи є звіти правильними і чи вони відповідають дійсності, оскільки вони не в змозі перевірити кожну операцію компанії через великі обсяги, а також через те, що вони не завжди можуть отримувати повну інформацію. Аудитори цілком і повністю ґрунтують свій висновок на інформації, отриманій від директорів компанії, і не несуть відповідальності, якщо ця інформація не відповідає дійсності. Перевіряючи компанію, аудитори використовують тести, що означає, що перевірку проходять тільки деякі документи, і дають свою оцінку про наступне:

  • Чи відповідає фінансовий звіт компанії її бухгалтерському обліку, чи є відмінності?
  • Чи відображають звіти дійсний діловий статус компанії та її прибутки?
  • Чи відповідають звіти міжнародним стандартам бухгалтерського обліку?
  • Чи відповідають звіти законодавству про компанії?

Звіт про прибутки та збитки

В цьому звіті відображається прибуток компанії за фінансовий рік (або за останні 12 місяців). Перше, що зазначається у звіті, це обсяг збуту у порівнянні з проданими товарами протягом звітного періоду, незалежно від того, чи товар був оплачений, чи проданий в кредит. Від даної собівартості продажів віднімається собівартість реалізованої продукції, і ми можемо бачити валовий прибуток компанії. Потім віднімаються всі витрати, і ми отримуємо чистий прибуток.

Баланс

Цей звіт відображає всі активи і зобов’язання компанії на останній день фінансового року. Іншими словами, баланс – це перелік всіх рахунків компанії після формування рахунку прибутків і збитків. Він відображає фактичний фінансовий стан компанії на даний день.

Активи компанії повинні завжди дорівнювати сумі її зобов’язань і акціонерного капіталу.